...Вона... Знов чекає.... Знов у вiдчаi....
...Все вже давно в її життi обертаться навколо нього. Все вiд нього, з нього та задля нього....
...Вона впевнена, що Бог створив її з певною метою - Вiн створив її для нього.
..Її гарне тiло створене для його втiхи.
..Її руки, щоб обiймати його;
..нiжнi пальцi з довгими нiгтьми, щоб пестити його;
..її трохи припухлi губи, щоб нiжно вкривати поцiлунками його лице i тiло; ..її довге волосся, щоб вiн ним милувався i тiшився, перебираючи його в своiх пальцях;
..її безмежнi очi, щоб вiн бачив в них своє вiдображення i насолоджувався моментами, коли вона плаче, бо тодi вони стають кольору соковитоi лiтньоi зеленi;
..її довгi пухнастi вii, щоб лоскотати йому шию, коли вона лежить в нього на плечi;
..її голос такий приємний, щоб вона могла шепотIти йому на вухо найнiжнiшi слова у цiлому свiтi…
...Вона була щасливiшою за всiх, коли вiн був поруч i тримав її за руку; вона була глибоко нещасна, коли не вiдчувала його поряд…
...Згодом вона зненавидiла себе. А його нi. А його кохала день у день сильнiше! Вона розбила всi дзеркала в своєму домi, бо скрізь бачила свої закоханi очi. Очi, втраченi для всього свiту; очi, що належили iншiй людинi, що дивилися крiзь перешкоди, простiр i час, у мить могли вiдшукати, вирiзнити з багатомiльйонного натовпу ЙОГО.
...Вiн зник з її життя…Її життя завмерло на мертвiй точцi. Панiка, розпач, горе, нестерпнi сльози, бите скло, знов сльози, обiдранi штори в вiтальнi, розкиданi меблi, розiрванi листи, голосний, невщухаючий плач, плач, плач, плач, плач!!!……………
…Вiдкриваю очi – темно, рука тягнеться до пачки сигарет i запальнички. Чирк!.. вiдчуваю, як дим стримко наповнює легенi…видихаю…скрипнули дверi...
...Голос. Його голос. Зовсiм поряд. Його!!!..
«Маленька, ти що плачеш?!»
...Зiтхаю з полегшенням…(!!!)…
«Нi, коханий (КОХАНИЙ!!!)... просто дим трапив у вiчi...
...Ти знаэш, що я люблю тебе?”, -
“Звiсно! I я тебе теж, маленька...».
...Посмiхаюся крiзь сон....
...Все вже давно в її життi обертаться навколо нього. Все вiд нього, з нього та задля нього....
...Вона впевнена, що Бог створив її з певною метою - Вiн створив її для нього.
..Її гарне тiло створене для його втiхи.
..Її руки, щоб обiймати його;
..нiжнi пальцi з довгими нiгтьми, щоб пестити його;
..її трохи припухлi губи, щоб нiжно вкривати поцiлунками його лице i тiло; ..її довге волосся, щоб вiн ним милувався i тiшився, перебираючи його в своiх пальцях;
..її безмежнi очi, щоб вiн бачив в них своє вiдображення i насолоджувався моментами, коли вона плаче, бо тодi вони стають кольору соковитоi лiтньоi зеленi;
..її довгi пухнастi вii, щоб лоскотати йому шию, коли вона лежить в нього на плечi;
..її голос такий приємний, щоб вона могла шепотIти йому на вухо найнiжнiшi слова у цiлому свiтi…
...Вона була щасливiшою за всiх, коли вiн був поруч i тримав її за руку; вона була глибоко нещасна, коли не вiдчувала його поряд…
...Згодом вона зненавидiла себе. А його нi. А його кохала день у день сильнiше! Вона розбила всi дзеркала в своєму домi, бо скрізь бачила свої закоханi очi. Очi, втраченi для всього свiту; очi, що належили iншiй людинi, що дивилися крiзь перешкоди, простiр i час, у мить могли вiдшукати, вирiзнити з багатомiльйонного натовпу ЙОГО.
...Вiн зник з її життя…Її життя завмерло на мертвiй точцi. Панiка, розпач, горе, нестерпнi сльози, бите скло, знов сльози, обiдранi штори в вiтальнi, розкиданi меблi, розiрванi листи, голосний, невщухаючий плач, плач, плач, плач, плач!!!……………
…Вiдкриваю очi – темно, рука тягнеться до пачки сигарет i запальнички. Чирк!.. вiдчуваю, як дим стримко наповнює легенi…видихаю…скрипнули дверi...
...Голос. Його голос. Зовсiм поряд. Його!!!..
«Маленька, ти що плачеш?!»
...Зiтхаю з полегшенням…(!!!)…
«Нi, коханий (КОХАНИЙ!!!)... просто дим трапив у вiчi...
...Ти знаэш, що я люблю тебе?”, -
“Звiсно! I я тебе теж, маленька...».
...Посмiхаюся крiзь сон....
-
-
18.03.2009 в 15:56